Перейти до основного вмісту

Галя замість Хаї. Як староста єврейку від нацистів врятував

В один із теплих днів серпня 1941 року, коли Васильків уже був окупований німцями, дві двоюрідні сестри — Надя і Віра Карпенко — побачили в заростях незнайому дівчину, яка була явно налякана. Коли спробували з нею заговорити, незнайомка зникла за найближчою зруйнованою хатою.

Сестри, знизавши плечима, пішли собі, але на наступний день вирішили віднести ровесниці щось поїсти. Дівчина сиділа на тому ж місці, і після того як її пригостили хлібом, розповіла, що їй 18 років, звати її Хая Гольдфарб і родом вона з Новгороду-Волинського, а вчилася в Києві на першому курсі інституту. Усіх близьких Хаї розстріляли, але їй дивом вдалося втекти й дійти до Василькова. Куди йти і що робити не знає…

Сестри, недовго думаючи, відвели Хаю до себе додому, вмовивши батька і матір Наді залишити дівчину. У родині Карпенків вона прожила кілька місяців. За іронією долі, батька Наді — Степана Карпенка — німці призначили старостою, людиною він був освіченою й не погано говорив німецькою. Переховувати єврейку стало складніше, адже староста завжди на виду й під ретельним наглядом.

Тоді винахідливий Степан згадав, що в селі Барахти, у родичів на прізвище Гулько, є донька — однолітка Хаї, і навіть зовні трохи на неї схожа. Усіма правдами й неправдами він переконав родичів віддати документи 18-річної Галі Гулько, а повернувшись до Василькова, сказав утікачці: «Забудь, що ти Хая Гольдфарб. Тепер ти — Галя Гулько».

Легалізувавшись, Хая навіть почала виходити з дому та допомагати Карпенкам по господарству. Згодом, у деяких сусідів виникли питання щодо нової мешканки — Васильків місто маленьке, а в Покровському Яру вже йшли розстріли євреїв. Коли стало ясно, що рано чи пізно на сім'ю донесуть, і всіх розстріляють, Степан придумав новий хитрий план. Він вніс до списків остарбайтерів «Галю Гулько», свою дочку Надю і племінницю Віру. Відправляючи їх «під самий ніс» до німців, він звернувся зі словом настанови дівчат: «Хочеш щось заховати — ховай у найвиднішому місці! Усе буде добре».

Дівчата працювали у Німеччині до самої перемоги в 1945-му і всі разом повернулися до Василькова. Хая продовжила навчання в інституті, у Києві вийшла заміж, а в 1972-му переїхала до Ізраїлю.

Надія и Віра Карпенко 

 

Віра Карпенко працювала бухгалтером на хлібзаводі, Надя переїхала з Василькова в Калинівку, де жила з дочкою. У 1990-ті роки Хая відновила зв'язок із родиною Карпенків, розповіла про свій порятунок, після чого 31 травня 1999 року «Яд Вашем» вшанував сестер званням Праведниць народів світу.

Це не єдині праведники в крихітному Василькові, і євреї міста пам'ятають про це. Так, з ініціативи голови громади Якова Тамаркіна, у цьому році поряд з меморіалом жертвам Голокосту буде встановлена пам'ятна плита на честь праведників. А щоби городяни не забували про подвиг земляків, Яків Ісерович (який особисто знав Віру Карпенко) запропонував меру Наталії Баласинович назвати одну з вулиць Василькова на честь людей, які рятували євреїв у роки війни. Хочеться вірити, що вже скоро можна буде пройтися вулицею Праведників, яка  нагадуватиме перехожим про те, що «рятуючи одне життя, ти рятуєш цілий світ.

Анна Чернявська, спеціально для «Хадашот»

Немає часу відвідувати сайт? Підпишіться на розсилку і отримуйте найважливіше в одному листі

Отлично, вы подписаны на нашу рассылку!
Ранее вы уже были подписаны на нашу рассылку